У 1968 році під егідою Міністерства оборони США в компанії Bolt Beranek and Newman (BBN) проходила робота зі створення секретного проекту — мережі Arpanet (Advanced Research Projects Agency Network), що є попередником, — або зародком — Інтернету. Рей Томлінсон (Ray Tomlinson) був рядовим комп’ютерним інженером в BBN і працював над проектом SNDMSG (від «send message») — програмою, яка дозволила б програмістам і дослідникам з BBN відправляти повідомлення один одному (передавати файли через мережу Arpanet) для координації робіт.

Розробка SNDMSG продовжувалася біля півроку, і результат зусиль Рея Томлінсона не був вершиною досконалості, але годився для роботи на перших порах. SNDMSG працювала лише в локальній мережі, з її допомогою користувачі могли створювати текстовий файл і посилати його в «поштову скриньку».

«Поштова скринька була просто файлом з особливим ім’ям», — писав пізніше Томлінсон, — її особливість полягала в тому, що користувачі могли записувати скільки завгодно повідомлень в неї, але не могли переписати або прочитати те, що в ній вже було”.

Урочистого розрізання стрічки, банкету і прес-релізу, звичайно ж, не було, тому що SNDMSG — це був всього лише проміжний результат. Річ у тому, що першу систему обміну текстовими повідомленнями до Томлінсона створив Дуг Енгельбарт (Doug Engelbart) із Стенфорда, а Рей надав їй вигляду поштового конверта з графами «куди», «кому» і самим текстом листа. Він же вирішив для зручності завести на кожному комп’ютері віртуальну поштову скриньку.
Працюючи над SNDMSG, Рей Томлінсон добився того, що за допомогою даної програми, що містить 200 рядків коду, можна було відправляти і отримувати текстові повідомлення, але лише за умови, що поштова скринька адресата знаходилася на тій же машині, що і поштова скринька відправника (при цьому не варто забувати, що перший персональний комп’ютер з’явився лише дванадцять років опісля). Комп’ютерному інженерові цих можливостей було недостатньо, він марив про те, щоб SNDMSG могла передавати файли між віддаленими, такими, що не входять в локальну мережу, комп’ютерами Arpanet (на той час Arpanet складалася з 15 вузлів, розташованих в таких місцях, як UCLA в Каліфорнії, Університеті Юта в Солт-Лейк-Ситі і ВВN в Кембріджі, штат Массачусетс).
Наступний крок, який зробив Рей Томлінсон, — вибрав символ @ (вголос даний символ читається як «ет», хоча українські користувачі частіше називають його сленговим терміном «собака») як роздільник між адресою поштової скриньки користувача і адресою машини в локальній мережі. Рей розумів, що потрібно знайти на клавіатурі такий знак, який напевно не міг зустрітися ні в адресі поштової скриньки користувача, ні в адресі машини.

“Символ @ здається мені дуже виразним, — розповідає сам Рей Томлінсон, — я вибрав його для того, щоб показати, що користувач знаходиться «на» (діакритичний знак @ походить від комерційного «at», що в перекладі з англійського означає «на»; цей знак подібний до знаку & — амперсанд, комерційне «і», який часто використовується для заміни сполучника «and») іншому хості, що відрізняється від хоста локальної мережі”.

Так увійшов до ужитку найзнаменитіший символ Інтернету. У деяких країнах є навіть дорожній знак-покажчик з крупною буквою @ посередині.
Потім Рей Томлінсон став проводити багаточисельні досліди: у BBN він окуповував два комп’ютери, з’єднані один з одним через Arpanet, і пробував пересилати з одного комп’ютера на інший email-повідомлення. Тестові повідомлення були досить простими і їх було так багато, що сам Рей Томлінсон не може пригадати текст першого вдало посланого листа.

“Я посилав сам собі купу тестових повідомлень, бігаючи від комп’ютера до комп’ютера… Що це були за повідомлення — тепер і не пригадати… Швидше за все, лист містив букви QWERTYUIOP або щось в цьому роді. Я пам’ятаю точно лише одне — лист був написаний виключно заголовними буквами”, — говорить він.

Коли Рей Томлінсон переконався, що SNDMSG прекрасно працює в мережі (приблизно кінець 1971 р.), він розіслав повідомлення своїм колегам, в якому розповідалося про нову можливість і роз’яснювалося, як правильно ставити @ — між логіном користувача і ім’ям комп’ютера в мережі.

«Перше вживання мережевої пошти полягало в тому, щоб заявити про її існування», — говорив Томлінсон.

Вдосконалена програма SNDMSG стала дуже популярною серед співробітників BBN. Вже через пару років 75 відсотків всього трафіку в Arpanet складала електронна пошта!
Дж. С. Р. Ліклідер (J. C. R. Licklider) і Альберт Везза (Albert Vezza), одні з творців Arpanet, так пояснювали популярність електронної пошти:

“Однією з переваг електронної пошти перед паперовою було те, що в електронних повідомленнях через Arpanet чоловік міг писати стисло і не дуже грамотно навіть людині старшій за неї за віком і по положенню в суспільстві, і навіть людині, з якою він не зовсім знайомий, і адресат не висловлював незадоволеності… Серед переваг служби електронних повідомлень перед телефоном було те, що людина могла відразу перейти безпосередньо до справи, минувши звичайний маленький вітальний діалог на початку розмови, а також те, що ця служба надає можливість запису, тобто відправник і адресат не обов’язково мають бути в комп’ютерів в один і той же час”.

На питання, що штовхнуло його на винахід електронної пошти, Рей Томлінсон відповів:

“В основному те, що це була непогана ідея… Мені ніхто не давав вказівки піти і придумати цю пошту”.

Проте знайомий нам вигляд електронна пошта набула лише після серйозного доопрацювання програми Лоуренсом Робертсом (Lawrence G. Roberts). Робертс передбачив перегляд списку всіх листів, вибіркове читання потрібного повідомлення, збереження листа в окремому файлі, пересилку іншому адресатові і можливість автоматичної підготовки відповіді. Якщо вже неодмінно надавати звання «батька електронної пошти», то на нього в рівній мірі заслужили Енгельбарт, Томлінсон і Робертс.
Створення електронної пошти є переломним моментом в історії розвитку мережі Інтернет (багато хто навіть вважає, що це саме електронна пошта дала імпульс для народження Інтернету як такого). Завдяки електронній пошті спочатку тисячі, а потім і мільйони людей із захопленням залучалися до Інтернету. Електронна пошта абсолютно несподівано для багатьох відродила епістолярний жанр, якому після винаходу телефону передрікали швидку смерть. Чи можна було передбачити, що сучасна людина щодня писатиме і отримуватиме десятки і сотні листів, а загальне щоденне число послань перевалить через мільярд? Сьогодні в електронний конверт можна вкласти не просто текст, але і фотографію, звук і навіть відео, а для того, щоб завести безкоштовну поштову скриньку, необхідно лише мати вихід в Інтернет. Цю послугу навперебій пропонують тисячі вузлів Всесвітньої павутини.
Яке ж місце в історії займають імена Енгельбарта, Томлінсону і Робертса?

“Кроки прогресу незбагненно зростають з тих часів, коли блищали імена Морзе, Бела, Марконі. Це означає, що будь-яка розробка витікає з попередньої, і вони так близько знаходяться один з одним, що більшість нововведень не помічаються”, — скромно писав Рей Томлінсон.