Уявіть собі на хвилину: через довгі роки, приклавши безліч зусиль і витративши величезну кількість грошей, ви стали автором великого винаходу. Ви абсолютно справедливо сподіваєтеся на те, що ваш винахід зробить вас багатим, знаменитим і, звичайно ж, змінить життя людей всього світу на краще. А натомість ваш приголомшливий винахід стає причиною вашої смерті. Так буває. Можливо, не надто часто, але буває.

Погана кров

Олександр Олександрович Богданов був справжнім російський Леонардо да Вінчі. Сфера його інтересів була багата і різноманітна: фізика, філософія, економіка, наукова фантастика, універсальна теорія систем і ідея про можливість омолодитися за допомогою переливання крові, яка його і загубила. Богданов був захоплений теорією, згідно якої в переливанні крові може ховатися секрет вічної молодості, або, принаймні, уповільнення процесу старіння. Сам він 11 разів піддавав себе процедурі переливання крові, а його друзі відзначали, що винахідник виглядає на 10 років молодше за свій реальний вік. У 1928 році Богданов знову зробив собі переливання крові, яке і стало причиною його смерті. Кров для переливання була узята у студента, хворого малярією і туберкульозом. Проте наполегливо ходили чутки, що це була не випадковість, а форма самогубства, оскільки незадовго до своєї смерті Богданов написав дуже компрометуючого політичного листа.

Друкарський верстат

Вільям Баллок відомий як людина, яка в 1863 році придумала рулонну ротаційну друкарську машину. Даний винахід повністю змінив друкарську індустрію, сильно прискоривши процес друку. Це було лише одним з його винаходів, до числа яких входила зернова сівалка, що отримала приз Франклінського університету. Не дивлячись на те, що ротаційні друкарські преси вже застосовувалися, винахід Баллока дозволив використовувати безперервну подачу великих рулонів паперу, без необхідності заправляти її вручну. Так стало можливим друкувати до 30 тис. листів в годину. Проте в 1867 році власний винахід обернувся проти Баллока. Під час настройки преса для однієї з філадельфійських газет, він спробував вставити ремінь привіду в ролик транспортера. Його нога була затягнута в машину і була повністю раздроблена. Не пройшло і тижня, як винахідник помер під час операції по ампутації пошкодженої ноги.

Перший (можливо) випадок авіакатастрофи

До появи знаменитих братів Райт був не менш відомий німецький винахідник Отто Лілієнталь. Іменований «Королем Планера», він був першою людиною, якій вдалося зробити успішний плануючий політ більше одного разу. Знімки з його польотами обійшли всі світові друкарські видання, що зробило ідею винаходу «летючої машини» правдоподібнішою в очах громадськості. Та все ж, після численних успіхів і його спіткала невдача. У серпні 1896 року він впав з висоти 17 метрів і зламав хребет. Винахідник помер наступного дня із словами «Без малих жертв не обійтися!» Брати Райт називали Лілієнталя людиною, яка надихнула їх на політ. «Зі всіх людей, які намагалися знайти рішення проблемі польотів в XIX столітті, — говорив Вільбур Райт, — Отто Лілієталь був найбільш обізнаним».

Токсичні субстанції не могли його убити

Томас Міджлі Молодший був володарем вченого ступеня в машинобудуванні і більше 100 патентів на винаходи. Працюючи у філіалі компанії General Motors, він відкрив, що додавання тетраетилсвинцю в газолін позбавляє двигун внутрішнього згорання від «стукання». Проте у всякої позитивної властивості є свій побічний ефект: в результаті такої добавки велика кількість свинцю потрапляє в атмосферу і забруднює навколишнє середовище. Після того, як робочі на фабриках GM почали бачити галюцінації і вмирати від отруєння свинцем, Міджлі було доручено розробити нетоксичний засіб для використання в домашніх умовах. В результаті він відкрив дихлордифторметан, відомий як фреон. На жаль, з часом з'ясувалося, що фреон діє згубно на озоновий шар. Хлопцю просто не призначено було виграти. Він, можливо, придумав би ще що-небудь не менш смертоносне, але в 1940 році захворів поліомієлітом і практично втратив можливість самостійно пересуватися. Міджлі винайшов систему блоків і мотузок, за допомогою якої зміг вибиратися з ліжка без сторонньої допомоги. Саме цей його винахід, а зовсім не отруйні випаровування свинцю або фреону, став причиною смерті винахідника. У 1944 році він заплутався у мотузках свого хитромудрого пристрою, який його і задушив.

Маленький хоробрий кравець

Франц Рейхельт був французьким кравцем, який перебував в повній впевненості, що світу просто необхідний парашут у вигляді плаща. Він з ентузіазмом присвятив весь свій час втіленню цієї задумки. Коли дослідний зразок був готовий, Рейхельт забрався на перший рівень Ейфелевої башти для випробувань. Місцевим урядовцям він заявив, що збирається під час першого спуску використовувати манекен, проте в останню хвилину одягнув параплащ на себе і стрибнув вниз. Щось в конструкції інноваційного парашута опинилося не так і винахідник розбився вщент на очах у величезного натовпу роззяв.

І наприкінці історія людини, яка не померла від свого винаходу

По хорошому, тут повинна бути довга і страшна історія про доктора Джозефе-ігнасе Гільйотині, який помер від «рук» однойменного винаходу. Проте це буде неправдою. Добрий доктор помер власною смертю в 1814 році. Чому добрий? Тому що своїм винаходом він намагався полегшити долю засуджених до страти через відрубування голови. До цього страти таким способом проводилися за допомогою меча або сокири, причому катам не завжди вдавалося відрубати голову з першого разу — потрібно два, а то і три удари. Доктор Гільйотин вважав це негуманним і взагалі виступав за повну відміну страти. Свій винахід він вважав перехідним етапом в цій справі.